Шановні користувачі!

Щороку, 21 березня, відзначаємо Всесвітній день поезії

Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.

Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.

Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів.

УКРАЇНА

Сльозами умита, багата як колос,

Повстала із попелу ти.

В піснях і поемах я чую твій голос,

Лишаєш нащадкам у творчість мости.

Ти зуміла крізь біль, крізь розруху

Підвестися сміливо з колін.

Не зламалась, не зронила волі і духу,

Заслужила народу уклін.

Я хочу, щоб ти ласкаво, не строго

На людей дивилась з висоти,

Для того, і тільки для того,

Щоб помогти їм піднятись і піти.

Цінувала все те, що ти маєш,

Розгубила усіх ворогів.

Як бути в кайданах – ти точно вже знаєш,

Хай лишиться неволя в піснях солов’їв.

Зостанеться в згадках минула руїна

І доля тектиме, як чиста вода.

Процвітай же, соборна моя Україна,

Бо ти ще така молода!

Півник Ольга

ДВА КОЛЬОРИ

Два кольори

на знамені Твоїм.

Один блактиний,

наче ясне небо,

А другий колір -

літній цвіт ланів,

Що можуть світ

нагодувати хлібом.

Освячені любов'ю

прапори,

За них готові ми

життя віддати.

Сміється радо

сонце угорі:

На ноги встала

Україна-мати.

В борні відстоює

свячені кольори,

Їх хочуть

окупанти розтоптати.

Під їх ногами

вже земля горить,

На захист встали

люди всі, солдати.

Два кольори

єднають цілий світ.

На боротьбу,

щоб волю окропити.

Живе, живе

Шевченків заповіт,-

На цій землі

вже сходять правди квіти!

Володимир Козак

Веселкой радісно зігнулись кольори,

На жаль, це диво бачать одиниці,

Та й зупинитися усім нема коли,

Брудниться відпочинок на полиці.

Шалений поспіх, наче ритм життя,

Але чи сенс у тому полягає?!

Колись душа порине в небуття,

І що тоді нащадки пригадають?

Про те, що завжди часу не було.

Відчуть несамовиту насолоду

Від того, що одразу загуло,

Віддав лише обраним нагороду.

Про те, що нам здавалось, уперед

Крокуємо, до розвитку назустріч,

Насправді потрапляли в осередок

Ілюзій, що створили власноруч.

Доки існуєм, маєм щось змінити:

В реальність закохавшись до нестями,

Веселку за яскравий хвіст вхопити,

Здійснити, що здавалося уявним.

Свириденкова Дарія

Фонди Наукової бібліотеки багаті на віршовані твори відомих українських та іноземних авторів. Запрошуємо до абонементу художньої літератури на виставку «Вершини світової поезії»

За матеріалами сайту: https://tobm.org.ua/21-bereznya-vsesvitnij-den-poeziyi/

Збірка ДІІТівські сонети 2022: https://e-book.ust.edu.ua/catalog/view/313/485/1934

Наші публікації : https://library.ust.edu.ua/uk/article/700

https://library.ust.edu.ua/uk/article/834

https://library.ust.edu.ua/uk/article/528

https://library.ust.edu.ua/uk/article/196