Щиро вітаємо наших користувачів з Великоднем!

Підготовку до Великодня – одного із найбільших у році свят – українці розпочинали завчасно. Найбільше приготувань стосувалися святкового столу, зокрема, виготовлення ритуальних страв. Випікання паски припадало звичайно на п’ятницю або суботу. Паску саджали в піч з молитвою, що завершувалася словами «Христос воскрес!». Намагалися робити це наодинці, щоб ніхто не «зурочив» обрядовий хліб. На основі того, як випікалася паска, ворожили про добробут сім’ї в майбутньому (якщо вона западала у формі, чекали недобрих новин). Приступаючи до цього ритуалу, господиня повинна була мати чисте тіло, одягти чисту сорочку й помолитися. Цього дня намагались нікому не давати в борг, суворо дотримувалися заборони вилазити на піч.

Необхідним атрибутом Великодня були також розфарбовані або орнаментовані пташині яйця. Залежно від місцевої традиції і техніки виготовлення розрізняли «писанки», «крашанки», «галунки», «шкрябанки», «мальованки» тощо. Орнаментика українських писанок надзвичайно багата. Поряд з геометричними візерунками вона відобразила широкий спектр народного світогляду, включаючи космічні, міфологічні, релігійні символи, рослинні, зооморфні, антропоморфні та інші мотиви.

Згідно зі стародавньою традицією на Великдень йшли до церкви, а з собою в ошатному кошику, застеленому вишитим рушником або настільником, несли святити паску, крашанки, хліб, сіль, печене порося, ковбаси, пироги тощо. Потім освяченими продуктами намагалися пригостити кожного члена родини.

Давні витоки має звичай ритуальних вогнів на Великдень, що й досі практикується в багатьох селах Західної і Правобережної України. Багаття розкладали на пагорбах або безпосередньо коло церкви в ніч із суботи на неділю, на «одіянію», як говорили в народі. Кожна родина в селі повинна була виділити дрова для громадського вогнища. Тих, хто ігнорував цей обов’язок, карали – забирали з двору ворота, хвіртку чи будь-який інший дерев’яний предмет з господарського реманенту. Підготовкою великого загального багаття, яке мало горіти всю ніч, звичайно займалася чоловіча молодь.

У перший або в другий день після Великодня молодь обливалася водою. Ще й сьогодні в багатьох районах Правобережної України такий понеділок називають «вливаним» або «обливаним». Більш ранні історичні джерела свідчать про те, що раніше на Великдень не обливали водою, а просто кидали в річку. Таким чином, наші предки приносили символічну жертву задля майбутнього врожаю. У більш близький до нас період склалася традиція, за якою дівчата могли відкупитися від примусового купання кількома крашанками або писанками.

Запрошуємо на традиційну книжкову виставку «Великдень» до к. 167!                  

Скорочено. За матеріалами сайту: https://ethnography.org.ua/content/velykden-v-ukrayini

Фото з вільного доступу Інтернет.

Наші публікації про свято дивіться:

https://library.ust.edu.ua/uk/article/997 ; https://library.ust.edu.ua/uk/article/724

https://library.ust.edu.ua/uk/article/590 ; https://library.ust.edu.ua/uk/article/587

https://library.ust.edu.ua/uk/article/537 ; https://library.ust.edu.ua/uk/article/210