190 років п’єсі «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка

Великою мірою традиції та звичаї визначають походження української нації, зливаються в одну гармонійну цілісність і відрізняють нас з-поміж інших народів. Збагачені сучасними зразками народної творчості – обрядовими танцями, легендами, піснями та віршами вони є найціннішою скарбницею духовної культури українського народу.

«Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка – одна з кращих, художньо довершених побутових п’єс в українській класичній драматургії, що не втрачає своєї привабливості та чарівності й сьогодні.  Написання першої редакції п'єси (за Вікіпедією) Квітка-Основ'яненко завершив у 1835 році.

Вистава «Сватання на Гончарівці» йде на сценах багатьох українських театрів вже декілька десятиліть. Це й не дивно, адже тема кохання – одвічна тема, а п’єса є чи не найкращою у доробку Г. Квітки-Основ’яненка. Яскраві образи, створені класиком, змушують глядача сміятися, радіти, співчувати, а деколи і замислитися. Чарівні пісні й весільні обряди не залишать байдужими нікого.

Молоді Олексій та Уляна кохають одне одного та на їх шляху з’являється Стецько – "дарма що дурний, зате багатий" жених, який не дуже і хоче одружится, але посилає сватів до дівчини. Одного дня до Гончарівки з багаторічної військової служби повертається винахідливий дядько кріпака Олексія – Йосип Скорик, який втілює в життя свій хитрий  рятівний план під час сватання Стецька до Уляни. Красуня Уляна підносить гарбуза недолугому Стецькові, а спритний і вигадливий вояка Скорик допомагає їй одружитися зі своїм коханим Олексієм.

Привабливість і неординарність цієї вистави полягає у глибокій народності, в іскристому гуморі, яким наділені головні герої. Ці яскраві типажі, створені на фольклорній основі, й донині живуть у народі, а тема палкого кохання і боротьби за своє щастя завжди була і буде актуальною.

Яскраво та реалістично письменник описав народні обряди та звичаї – це історична заслуга Основ’яненка. Доля жінок селянок також турбувала автора. Зображуючи родинне гноблення жінок, письменник закликав до звеличення жінки. Українського колориту ще додають сцени життя народу.

У селах молодь зустрічалася на вечорницях - там і знайомились, і спілкувались. Вечорниці супроводжувались музикою та танцями. Обирався якийсь будинок, де накривали стіл з їжею та напоями. Часто другу половинку для своєї дитини обирали батьки або свати.

Новітнє відродження духовного світу та розвиток культури повністю пов’язується із зверненням до культурного минулого і розуміння духовних звичаїв українського народу.

Абонемент художньої літератури запрошує читати українських авторів!

Для вас підготовлено виставки “Ювіляри року”, “Доля жінки - доля України”, “Традиції Великоднього посту”, “Любімо мову, вивчаймо її!”, огляд нових надходжень та ін.

Використано матеріали та фото з мережі інтернет.