1-е квітня День Сміху

День сміху — це особливий день, коли навіть найсерйозніші люди дозволяють собі усміхнутися. У складні часи, особливо під час війни, сміх стає не просто розвагою, а справжньою підтримкою для душі. Він допомагає зняти напругу, відчути тепло поруч із близькими й на мить повернути відчуття мирного життя. Навіть коротка усмішка — це вже маленька перемога, що дає сили рухатися далі.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам посміхнутись разом з майстром гумору і сатири — Степаном Руданським. У його байках смішно й тонко зображено людські недоліки: жадібність, гординю, лінь, а також абсурдність чиновницьких і панських звичок. Він часто використовує гру слів, кумедні імена персонажів і несподівані ситуації, щоб читач посміявся, а водночас задумався. Герої його байок — тварини, які поводяться як люди, що створює смішні й повчальні сцени. Кожна байка Руданського має мораль, але подану легко й дотепно, тому його гумор залишається актуальним і сьогодні. Степан Руданський справді вмів смішити своїми байками, часто тонко й іронічно.

Чи далеко до Києва                                               Запорожці у короля

Питаються якось хлопця                                        Приїхали запорожці,

Подорожні люди:                                                    Короля вітають,

“Чи багато верстов,  сину,                                      Король просить їх сідати,

До Києва буде?”                                                      Козаки сідають.

“А не знаю, - хлопець каже, -                                 Сидять собі. В них жупани

Було вісімнадцять,                                                   Все кармазинові,

Тепер менше, либонь, стало,                                  І самі такі храбренні,

Здається, сімнаддцять!”                                          Вуса прездорові.

“Що ж то, сину, за пригода                                    Задивились на ті вуса

Така получилась?”                                                  Ляхи-мосціпани.

“Та пригода не приггода -                                      “Що б їм, - кажуть, - дати їсти?

Верства повалилась!”.                                            Даймо їм сметани!”

Аби душа чиста                                                      Поставили їм сметани,

Два злодіїт опівночі                                                            Їсти припрошають,,

Костьол обкрадають;                                               Але наші запорожці

Обшарили всі скарбони,                                         Разом відмовляють:

Святих обдирають.                                                  “Славная у вас сметана...

І забрали, які були,                                                  Тілько вибачайте,

Гроші під замками.                                                  А перше нам, запорожцям,

Далі один на олтарик                                              Щільник меду дайте!”

Пнеться з постолами.                                              Дали й меду запорожцям...

“Та що ж бо ти, брате, робиш? -                            Вони як поїли,

Став другий казати. -                                              Так ті вуса прездорові

Як-то можна святе місце                                        Вгору й завертіли.

Постолом валяти?”                                                  Тоді й кажуть королеві:

А той каже: “Мовчи, брате!                                                “ А що, ясний пане!

Ми тут перед Богом -                                              Нехай тепер запорожцям

Аби душа чиста була,                                             Подають сметани!”

Постоли - нічого!”

Що до кого                                                              Мошко і Сура

“Хто йде їсти?” - пан питає.                                   “Щоб ти, мені, Сура,

“Я йду!” - циган каже.                                            Здоровенька була!...”

“Хто йде жати?” - пан питає                                  “А ти ж, Мошку, як?”

“То громада скаже!”                                                “Я вже буду й так!...”

Почому дурні                                                          По воді піду

“Де бував-пробував?                                               По ярмарку циганчук

Розкажи, Іване!”                                                      Конем виграває,

“Та вже де не бував,                                                Понад воду всіх людей

Всюди бував, пане!                                                 З ярмарку скликає.

Був не раз у Криму,                                                 Кого здибає - кричить:

Бував і в Полтаві,                                                    “Сину, тату, діду!”

Ходив раз у Москву,                                               Ходіть живо понад став,

Бував і в Варшаві”.                                                  Я по воді піду!”.

“А почім у Москві                                                   Посходились понад став.

Дурні продаються?”                                                “Всі по грошу!” - каже!

“Та навгад не скажу,                                               Всі по грошу і дали.

Які попадуться:                                                        “Іди ж, - кажуть,- враже!

Як мужик - так мужик,                                           Але циган на коня:

Його й не питають,                                                  “Спасибі вам, люди!

А пани - все пани,                                                   Тоді піду по воді,

З ціни не спадають!”                                               Як зима буде!”

Наукова бібліотека підготувала для вас добірку книг 

“Усміхнемось разом”, запрошуємо до  читання!