Ювіляри року. Шарль Бодлер (205 років) 

Шарль Бодлер — один із найвпливовіших поетів Франції, чия творчість стала містком між романтизмом і модернізмом. Він народився 9 квітня 1821 року в Парижі й усе життя залишався тісно пов’язаним із цим містом, яке стало не лише фоном, а й повноцінним героєм його поезії. Найвідоміша збірка поета — “Квіти зла”. У ній він досліджує складні теми: красу і потворність, добро і гріх, піднесене і буденне. Бодлер умів знаходити поезію навіть у темних і суперечливих сторонах життя, відкриваючи новий погляд на світ. Через це його творчість свого часу викликала гучні суперечки й навіть судові переслідування. Особливе місце у його поезії займає образ сучасного міста — галасливого, мінливого, сповненого контрастів. Бодлер став одним із перших, хто побачив у міському житті не лише суєту, а й особливу естетику. Попри складну долю, матеріальні труднощі та нерозуміння сучасників, Шарль Бодлер залишив глибокий слід у світовій літературі. Його творчість надихнула багатьох митців і відкрила нові шляхи для розвитку поезії.

Відповідності

Природа — храм живий, де зронюють колони
Бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
Крізь них людина йде і в них людина тоне.

Всі барви й кольори, всі аромати й тони
Зливаються в могуть єдиного єства.
Їх зрівноважують співмірність і права,
Взаємного зв'язку невидимі закони.

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,
Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,
Що опановують усі безмежні речі;
В них — захват розуму, в них відчуттям — хвала.

Переклад : Дмитро Павличко

Вечорова гармонія

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
вже квіти куряться, немов кадильний дим;
і звуки, й пахощі в повітрі голубім;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,
зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
сумна краса небес в спокої віковім,
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,
шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
а слід горить в мені потиром золотим.

Переклад: Михайло Драй-Хмара

Вірші за сайтом : https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=139#google_vignette

Запрошуємо користувачів на виставку “Ювіляри 2026 року. Квітень”