До уваги користувачів пропонуємо огляд серії «Невідома Україна»

Видавнича серія «Невідома Україна» — соціально-просвітницький проект, заснований у 2006 році Інформаційно-аналітичною агенцією «Наш час». Місія проекту — в науково-популярній формі розкрити забуті або й непізнані сторінки з української історії та культури, сакрального мистецтва, науки і техніки, життя та творчості видатних особистостей. Видання спрямовані на розвиток національної самоідентифікації, ліквідацію «білих плям» у суспільній свідомості.

Льодовики, мамонти та первісні люди. Степанчук Вадим

Близько мільйона років тому на теренах сучасної України з'явилися істоти, озброєні кам'яними знаряддями. Розпочався відлік перших тисячоліть нижнього та середнього палеоліту — епохи, яка завершилася лише близько 30 тисяч років тому з поширенням Homo sapiens і його культури. Мільйон років присутності давньої людини на теренах України — період великий навіть у геологічному сенсі. За цей час неодноразово змінювався клімат і ландшафти, мінявся рослинний та тваринний світ, наступали та відступали льодовики, несталими були навіть обриси морів, та й людність, що населяла територію України в різні періоди відрізнялася одна від одної навіть за фізичною будовою. Що ж наразі відомо про перебіг подій у ці віддалені часи, про повсякденне життя наших пращурів і про них самих: як вони виглядали, де жили, на яких тварин полювали, якими знаряддями користувалися, як ховали своїх небіжчиків? Саме про це йдеться в цій книжці, а також про відкриття і відкривачів, про наукові дискусії і загадки, які ще чекають своєї відповіді. Ось одна з них: чому і за яких обставин щезли неандертальці, чи збереглася в наших жилах хоча б частка їхньої крові?

Омріяна країна дітей Одина. Глушко Юрій

«Омріяна країна дітей Одина» — це коротка історія заселення теренів України готами II—IV ст н.е. Згідно з давніми джерелами, на території сучасної України, у межах Дніпропетровської та Запорізької областей остготи побудували свою столицю Данпарстат (біля сучасного поселення Башмачка), на території Криму остготи створили своє королівство, яке включало фортеці Мангуп, Чу-фут-Кале, Бакла. Черняхівська культура стала археологічним відображенням імперії Германаріха. В її матеріалах сполучаються готські витоки вельбарської культури, місцеве раннєслов'янське населення зарубинецької культури, а також нащадки кочових імперій скіфів і сарматів. За 200 років готської історії вони перетворюють свою державу в римську провінцію, зіграють ключову роль в історії пізньої Римської імперії. Готи розчинились в місцевому скіфо-сарматському населенні, що пізніше дасть поштовх формуванню культури ранніх слoв'ян.

Шлях до Полтави. Чухліб Тарас

Триста років тому відбулося повстання на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, а потім —сумнозвісна для України Полтавська битва. На жаль, із різних причин розуміння цих подій донині залишається в полоні народних міфів та ідеологічних нашарувань. А тому на основі вітчизняних і зарубіжних історіографічних здобутків, новознайдених документів і матеріалів автор висвітлює складні відносини між Українським гетьманатом і Московським царством в останні десятиліття XVII — на початку XVIII ст., тобто в добу правління І. Мазепи. Автор також описує участь козацької України у «загальноєвропейській» Великій Північній війні 1700–1721 рр. на першому її етапі, досліджує мотивацію переходу І. Мазепи з-під зверхності царя Петра І до протекторату шведського короля Карла XII Густава, міжнародні й військові аспекти Полтавської битви тощо, простежує діяльність наступника Мазепи — гетьмана Пилипа Орлика. Крім того, у книзі приділено увагу сучасним проблемам відновлення національної пам'яті про доленосні для України та Росії події далекої давнини.

Наукова спадщина Олега Ольжича. Відейко Михайло, Кот Сергій

Постать Олега Кандиби (Ольжича) по праву вважається символом цілого покоління української молоді, яке вийшло на арену життя у 20-х – 30-х роках ХХ століття і щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, кожна година, хвилина та секунда життя й діяльності були спрямовані на служіння своєму народові, служіння віддане та свідоме, без огляду на власні інтереси, можливу кар'єру та цілком реальні небезпеки. Науковці у Європі та США знали археолога, доктора Кандибу. Хтось захоплювався поезіями О. Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього по-іншому: «Ідеаліст», «Доктор». Однак наукові праці він підписував завжди однаково: О. Кандиба. У 23 роки захистив докторську дисертацію, учасник міжнародних експедицій, автор півсотні друкованих праць, популяризатор археологічних відкриттів, в тому числі – в Україні.Перебуваючи в Америці, 1938 року він бере участь у заснуванні Українського наукового інституту у США і формує перший збірник його наукових праць, видання якого організовує у Празі в 1939 р. Цей рік став останнім, коли діяв Ольжич-археолог. Почалася друга світова війна – життя вимагало стати політиком і солдатом. У повному обсязі результати його наукових досліджень, які і досі продовжують зберігати свою наукову актуальність та привертають увагу сучасних науковців, були видані лише у 2007 році. Відтак лише нині виникла можливість оглянути її та спробувати оцінити з точки зору сучасної археологічної науки.

Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид. Кульчицький Станіслав

На підставі багатьох документів і свідчень автор встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральної акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком здійснюваної Кремлем прискореної «революції згори». Книга допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти безпартійної української інтелігенції та членів КП(б)У мали на меті попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній республіці. Це дослідження призначене для української громадськості, яка зацікавлена у міжнародному визнанні Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні»

Україна на Венеційській бієнале: сто років присутності.

 Сидор-Гібелінда Олег

Автор висвітлює історію найвідомішого у світі фестивалю мистецтв — Венеційської бієнале, у дзеркалі якої, у свою чергу, відбилася складна та суперечлива історія образотворчого мистецтва XX століття. З самого початку існування фестивалю українські митці були його найактивнішими учасниками — як на рівні приватної участі (Рєпін, Мурашко, Архипенко), так і у складі окремих угруповань (бойчукісти), і лише останні кілька років — у контексті національного представництва, часто викликаючи суперечки та захоплення. Історія власного мистецтва Бієнале відбувалася у діалектичному протистоянні-притягуванні з мистецтвом модернізму. Книга — про взаємодію України й Заходу, про місце її талантів у світі та сприйняття їх світом, про парадокси визнання та прекрасну марнотність актуального. А також — про феномен виставки сучасного мистецтва як своєрідного свята, карнавалу геніїв і «голих королів».

Ці та багато інших книг з історії України, розповіді про видатних людей та цікаві подорожі чекають своїх читачів на абонементі художньої літератури, к. 167

За матеріалами сайту : https://historybooks.com.ua/prosmotr_seriyu.php?ser=40