Шановні користувачі! 27 жовтня відзначаємо

День української писемності і мови

«Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, i своï сподiванки, розум, досвiд, почування» – зазначав Панас Мирний.

Свято відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова

Про що свідчить тисячолітня «Повість...» Нестора Літописця

«Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити», – цими словами починається знаменита «Повість врем’яних літ» Нестора Літописця. Ідеологи «русского міра» переконують, що Руська земля пішла з колиски трьох братніх народів, у якій москалі були старшими і в наступні тисячу років під їхнім генеральним командуванням творилася «общерусская история». При цьому кремлівські ідеологи незмінно посилаються на Повість Нестора. Росії сьогодні належать всі старовинні списки “Повісті...” (оригінал не зберігся). І там знаменитий київський літопис називають «великим русским наследием» та «истоками русской литературы». Насправді це звичайний імперський фейк. Бо окрім нинішньої локації славнозвісний літопис з московитами та їхньою історією більше ніяк не пов’язаний. Коротко нагадаємо чому.

У 18 столітті в Петербурзі було засновано Академію наук. За браком російських науковців, до академії запросили чужоземців, здебільшого німців. І за певний час поважні професори кафедри історії, а саме Міллер, Шлецер та Стріттер, взялася за дослідження історії Росії. Вони ретельно дослідили стародавні писемні джерела і насамперед Повість Нестора Літописця. Результат їхніх наукових студій виявився приголомшливим: з’ясувалося, що Русь – могутня держава європейського середньовіччя – до Московії ніяк не причетна, і навіть більше – німецькі історики засумнівалися у слов’янському походженні росіян. Імператорський історіограф Ґергардт Фрідріх Міллер опублікував працю Origines gentis et nominis Russorum («Походження племені та імені російського»). У цій праці він доводив, що корінним населенням Московії є чудські племена. Цариця Катерина ІІ з цього приводу зчинила ґвалт. Твір Міллера одразу заборонили, а надруковані примірники майже всі знищили. Катерина негайно сама взялася за перо і написала власну версію російської історії та росіян.

Після такої халепи німецькі історики надовго втратили бажання досліджувати історію московитів. Але з тодішніх студій у працях Міллера і Шлецера лишилася висока оцінка «Повісті врем’яних літ» Нестора Літописця: «жодна нація не може пишатися таким скарбом».

А про єдиний «общерусскій» народ, державу, мову і старшого брата родом з Москви у тисячолітній Повісті не згадано й словом.

З «Повістю врем’яних літ» пов’язують початок історії української літератури. Михайло Драгоманов у доповіді на літературному конгресі в Парижі 1878 року зазначив: «Що стосується Літопису Нестора, Слова про похід Ігоря і т.д., то ці твори були безпосередніми плодами місцевого життя стародавньої України. Ці твори започатковують українську літературу».

А професор Василь Яременко, один із найфаховіших знавців стародавніх рукописів, стверджує, що «У літописі Нестора немає жодного російського слова… а українська лексика ллється суцільним потоком».

І дійсно – пропри те, що в основі Повісті мова церковнослов’янська, тодішня літературна, у тексті представлена величезна кількість слів із української – розмовної мови тисячолітньої України-Русі: «хоробрий, володіти, рубати, сказати, створити, знемагати, красти, схопився, женуть, печерка, величати, сором, туга, подружжя, корчага, невіглас, орати, наймит, ніколи, жито, кияни, рілля, свита, зоря…»

Зрештою, чорноризець Нестор у Повісті себе називає «літописецЬ», а не «лєтопісец». Нагадаємо, ця природня і споконвічна для українців вимова м’якого «ц» в кінці слів дотепер є чужою і непосильною для москалів. Рік тому, на початку широкомасштабної війни це засвідчив пароль «паляниця».

Отже, Повість Нестора Літописця належить до культурної та історичної спадщини українського народу. І сьогодні, як ніколи раніше, ця спадщина стає вирішальною зброєю на інформаційному фронті широкомасштабної війни. Війни, яку московський диктатор обґрунтовує «стремлением вернуть русскому народу утраченное им единство».

Тисячолітня Повість печерського літописця не лише ущент спростовує цю брехню – вона поважно свідчить про глибинну історію українського державотворення, інтелектуальної думки та українську мову – розмовну мову княжої України-Русі.

Скорочено. За матеріалами сайтів:

 https://glavcom.ua/publications/jak-nestor-litopisets-vikriv-brekhnju-putina-914418.html

https://nubip.edu.ua/node/99655